Музею історії УДАУ - 40 років

Дорогие уманчане и гости сайта!

Уманский аграрный университет - наиболее представленная тема у нас на сайте в виде фотоальбома. Дополнением к данной теме послужил музей университета, который хранит в себе всю историю существования этого учебного заведения - от училища садоводства и земледелия до настоящего времени. Поводом обращения к данной теме послужил юбилей. Музею аграрного университета исполнилось 40 лет. Работая над этой темой, я побывала в музее и запечатлела на снимках его экспозицию.

Хочу представить вашему вниманию статью Ларисы Цимбровской, посвященную юбилею, из своей вузовской газеты "Університетські вісті", которая выходит с 1957 года.
______________________________________________

Музею історії УДАУ – 40 років

Історія виникнення музею в аграрному університеті (на той час сільськогосподарський інститут) давно стала легендою, яку переповідають від старшого покоління молодшому.

На початку 1960-их років до кабінету директора інституту Миколи Ілліча Делеменчука завітав знаний у місті краєзнавець Василь Автономович Степанович і показав ряд документів, що стосувались минувшини нашого навчального закладу, та запропонував створити музей.

З притаманною йому розважливістю Микола Ілліч, ще поговоривши на запропоновану тему, підтримав пропозицію. І з цього моменту розпочалася робота з вибору приміщення під музей, з пошуку людини в колективі, яка б могла займатися цією справою, оголосили збір експонатів.

Приміщення під музей ніби само-собою знайшлося. Колишній літній будиночок перших власників парку «Софіївка» Потоцьких, збудований у 1800 році і нині є найстарішою будівлею на території садиби університету, та й міста загалом. Велика зала-вітальня нижнього поверху була віддана під музей.

Після ремонту приміщення ( керував проректор з адмінроботи А.П.Вержановський) зусиллями господарської частини (тесляр І.П.Віштал та ін.) були виготовлені вітрини і стенди, фотограф П.К.Василенко зробив велику кількість знімків, які зайняли відповідні місця на стендах та у вітринах.

Першою завідувачкою музею була призначена лаборант кафедри марксизму-ленінізму Ніна Іванівна Гаташ. Про таких кажуть: «Музейник від Бога». Разом з багатьма співробітниками колективу було зібрано основну масу експонатів з історії училища, технікуму, інституту, про випускників та викладачів.

Офіційне відкриття музею відбулося 5 листопада 1967 року (з нагоди 50-річчя радянської влади) Комісія на чолі з директором Уманського краєзнавчого музею прийняла постанову з таким висновком: «Розміщення і зміст експозиції музею цілком відповідає його призначенню – показу історії розвитку і діяльності Уманського сільськогосподарського інституту».

Сімейні обставини змусили Ніну Іванівну залишити Умань, і з 1974 до 1986 музей очолювала випускниця інституту Ліна Семенівна Ліповська. Окрім безпосередньої музейно-просвітницької роботи, їй довелося очолити громадську первинну організацію Товариства охорони пам’яток історії і культури. За цю роботу вона була занесена на обласну Дошку пошани в Черкаському обласному будинку агітації та пропаганди (назви установ відповідають часу їх діяльності).

Протягом двох років (1986-1988) директором музею була історик за фахом, раніше завідувач відділу історії УКМ Гарбузова Лариса Дмитрівна. Нею була проведена часткова реконструкція та переекспозиція музею.

З 1988 року музей очолює колишній музейний працівник, мистецтвознавець за фахом Цимбровська Лариса Олександрівна. Як не дивно, але першою умовою переходу на цю роботу з боку керівництва закладу була вимога працювати якомога довше на одному місці. Величезний об’єм інформації запам’ятати і осмислити неможливо навіть за рік чи два. Переважна більшість музейних працівників обирають цю роботу на все життя.

Уже з першого року роботи було започатковано друкування серії статей з історії навчального закладу, приурочених до 150-річчя УСГІ, проводились виступи у студентських групах, влаштовувались виставки, екскурсії по музею, території студмістечка, знаменитій «Софіївці».

Важливою подією став 2004 рік, коли університет готувався до 160-річного ювілею. До цієї дати було зроблено капітальний ремонт приміщення, виготовлене нове сучасне обладнання (стенди, вітрини), та створена нова експозиція. Значимість зробленого полягає у тому, що керівники закладу надавали музею велику допомогу: ректор професор П.Г.Копитко виділив кошти, а проректор з навчально-педагогічної роботи професор Г.М.Господаренко знайшов фірму, що спеціалізується на оформленні музеїв навчальних закладів, та впродовж ходу всіх робіт надавав постійну організаційно-методичну допомогу.

Музей – це застигла мить історії, але саме вона дає можливість проникнути в далеке чи близьке минуле, переконатись у достовірності подій або навіть зробити відкриття.

Щоб перечислити сьогодні всіх, хто є тепер щирими прихильниками музейної справи, поновлення фондів і експозиції новими експонатами не вистачило б і цілої газетної сторінки. Тому хочу всім щиро подякувати за співпрацю і допомогу музею.

З повагою і найкращими побажаннями плідної праці та відмінного навчання на благо успішного розвитку УДАУ
зав.музею Л.Цимбровська.