Вікторук із міста Жашків тримав за руку Роналду з Манчестер Юнайтед

9-річні Севастіан Вікторук із міста Жашків Черкаської області та Євген Добряк із Феодосії, Крим, 27 травня виводили гравців на фінальний матч Ліги чемпіонів у Римі. Вікторук тримав за руку Кріштіану Роналду з англійського ”Манчестер Юнайтед”, а Добряк — Ліонеля Мессі з іспанської ”Барселони”.

— Найбільше було італійських дітей, а ще — із Росії, Швейцарії, Німеччини, Швеції й Іспанії. Приїхали дев’ять дівчат, у футбольній формі їх важко відрізнити від хлопців, бо пацани мають довге волосся, — розповідає Севастіан. Він виходить з дому у формі ”Барселони”, тримає шкіряний м’яч:

— Це точно така ж форма, як у гравців, тільки меншого розміру. Ми в ній виходили. У подарунок дали шкіряний м’яч, яким грали у фіналі.

До Риму хлопець 2,5 год. летів із батьком.

— Не переношу польотів, — морщить носа. — Як прилетіли, було тепло й сонячно. В Італії нас поселили в готель. У номері був телевізор з купою каналів, але всі італійською. Їсти в ресторані брав, що хотів. Найбільше сподобалися італійські коржик із шоколадом та булочки. У перший день купили з татом екскурсійний квиток. Заплатили по 40 євро. Із ним можна три дні мандрувати містом та відвідати два музеї. Їздили автобусною екскурсією. Бачили Колізей, храми. У музей не потрапили — не встигли.

Каже, часу погуляти Римом майже не було.

— У день матчу зранку були репетиції. Сказали шикуватися в шеренгу. Усі намагалися стати на початку, бо думали, що зірки-гравці виходимуть першими. А вийшло навпаки. Я став останнім, і мені випало виводити Роналду. Хто був у формі ”Барселони” — виводив гравців ”Манчестера” і навпаки. Тому вийшло, що Женя Добряк вів Мессі. Із Женею потоваришували одразу. Він у четвертому класі вчиться, а я третій закінчив. Хотів із ним помінятися, бо Мессі — мій улюблений гравець. Але не дозволили. Поговорити чи взяти автографи у футболістів теж не вдалося — там із цим дуже строго. Коли виводив гравця на поле, не хвилювався, а коли сів дивитися гру на трибуні — аж спотів. Місця були зручні, усе видно. Правда, перший гол я не бачив, бо якраз ішли до трибуни. Передивився матч уже вдома — мама на відео записала. Вона після матчу по телефону говорила аж до ранку. Дзвонили родичі і знайомі з області.

Я став останнім, і мені випало виводити Роналду

З Євгеном Добряком спілкуємося телефоном. Він удруге потрапив на фінал Ліги чемпіонів.

— В прошлом году с папой в Москву ездили, а в этом с мамой летали, она в банке работает, — розповідає Євген. — Шкода, що в Римі тільки день були. Побачив розвалений Колізей, футбол — і все. У готелі автомат із апельсиновим соком стояв. Напився досхочу — у нас не такий смачний. Привіз з Італії кілька сувенірів: фігурки людей. Там сувеніри недешеві. Найпростіший брелок коштує 2 євро. Але мені подарували форму, м’яч і чорний рюкзак. Носитиму його у школу.

Євген займається футболом чотири роки.

— Граю у захисті. Улюблені команди — ”Динамо” та ”Манчестер”, тому на конкурс намалював фарбами Роналду і вболівальника в динамівській формі. Малювати показала старша сестра Олена, вона в Німеччині на економіста вчиться. Я розмовляв з італійськими хлопцями англійською. Вчив їх російських слів. Сказати ”канфєти” виходило в усіх, а з ”друзьби” ми із Сєвою довго сміялися.

gpu.ua