Ранок у «Софіївці»

Йдуть роки нестримною ходою,
О! Якби-то їх вернуть назад!
Першу зустріч згадую з тобою,
Уманський казковий диво-сад.

Солов’ї на «Острові Кохання»
Заповзяті й надто голосні,
В дивному натхненні на світанні
Будять ранки ніжно-чарівні.

Б’ють у високостя водограї
«Семиструйки» і «Змії» фонтан,
На сріблястих плесах рибок зграї
Витинають весело канкан.

В золотистих бризках Афродіта,
А над гротом веселковий німб.
І, здається, що на ціле літо
Завітав до Умані Олімп.

Сповили у вітах липи мрії
Над врочистим спокоєм алей.
Вічно юний красень – Парк Софії
Зустрічає друзів і гостей.

Стеле стежку барвінкове листя,
В цей полон едемський йду я знов.
Тут з журбою радість обнялися,
Тут - Надія, Віра і Любов.

____________________________

Із поетичного збірника «Алеями вічного саду»,
виданого в Уманському ДАУ -
Іван Пахольчук, доцент кафедри гуманітарних дисциплін
Уманського ДАУ

30.04.2009