Давня історія, герб і перші маєтки Потоцьких на Уманщині.

Історія Уманщини нерозривно пов"язана з прізвищем Потоцьких. Завдяки збудованому коштом Станіслава Фелікса Потоцького парку "Софіївка" про наше місто знають у всьому світі. Пересічний мешканець Умані багато знає про Станіслава та Софію, його чарівну дружину гречанку. Що ж стосується інших сторінок історії роду Потоцьких, то тут інформації обмаль.
Потоцькі належать до категорії польської шляхетської аристократії, давня історія якої оповита ореолом таємничості. Перші документально підтверджені відомості про Потоцьких зустрічаємо у XIII ст., коли Суліслав, син Бартоломея, заснував на берегах Потока монастир. У 1236 році польський король Болеслав затвердив за синами Суліслава - Клеменцем, Фулком, Сезимом і Томком права на землі поблизу монастиря. У 1250 році права на кляштор були передані Баху з Потока. Його синами були - Бертольд, Варжинек, Петро. Подальша доля цієї лінії невідома.
Кожний шляхтич мав власний герб. Герб - це емблема, особливий спадковий знак, укладене відповідно до законів геральдики поєднання фігур та предметів, що мають символічне значення і виражають певну історичну традицію. Гербом Потоцьких стала "Пилява": білий хрест на синьому полі. Синій колір символізує славу, честь, відданість, а білий - мудрість, невинність, чистота. Родова легенда оповідає, що цей герб Потоцькі отримали ще наприкінці XII століття за таких обставин. Раніше у Потоцьких був герб "Прус". Польський король Казимир Справедливий (1177-1194) клейнодом "Пилява" гербував Януша, одного з предків Суліслава, за мужність і героїзм у боях під Пилявою проти прусів. В запеклій битві Януш врятував краківського єпископа. У 1400 році, коли польським королем був Владислав II Ягелл, була проведена остаточна нобілітація (визнання за родом шляхетських прав) Потоцьких на шляхетство і закріплено за ними герб "Пилява". До речі, наприкінці XVIII століття гербом міста Умані був родовий знак Потоцьких "Пилява". Герб Потоцьких представлений у геральдиці багатьох населених пунктів, особливо Західної України, або як основа, або як складова частина: м. Монастирська (Тернопільська область), с. Тартаков (Львівська обл.), с. Яблунів (Івано-Франківська обл.) та інші. Окрім герба, кожен знаний шляхетський рід мав власний девіз, який доповнював клейнод. Девізом роду Потоцьких слугував вислів - "Scutum opponebat scutis" (Щит протиставляв щитам).
Відомі дві лінії Потоцьких: Срібна Пилява, або Гетьманська лінія, а також Золота Пилява. Саме із Гетьманською лінією Потоцьких і пов"язаний розвиток нашого регіону у XVII - XIX століттях. Першим представником роду Потоцьких, що мав маєтності на Уманщині, став Станіслав "Ревера" (1579-1667), воєвода краківський (1658) і київський (1655), гетьман коронний (1654), великий польний (1654) староста галицький, барський, гродецький, коломийський, радомський, каменецький і т.д., пан на Підгайцях в Галичині. Саме він започаткував відгалуження Гетьманської лінії: ланцюцьку і кржешовіцьку (старшу на Станіславові), а також молодшу на Кристинополі - тульчинську та віляновську. Його першою дружиною була донька Валенти Александра Калиновського - Софія ( ? - 1645). До великого посагу С.Калиновської увійшли, зокрема, два населені пункти на Уманщині - Буки і Вороне.
Тільки у XVIII столітті вся Уманщина перейшла у повну власність Потоцьких. Стало це за таких обставин. Станіслав Потоцький ( ? - 1702-1732), онук Станіслава "Ревери", воєвода белзький, староста грубінецький, стражник литовський, був бездітний в обох шлюбах. Він отримав Уманщину 1726 року від Гелени (Олени) Калиновської, яка була в шлюбі за Якубом Морштином. У 1732 році уманські маєтки успадкував Францішек Салезій, батько Станіслава Щенсного Потоцького. З 30-х років XVIII століття і розпочалася нова ера "селянсько-шляхетської колонізації" Уманщини, яка фактично була безлюдною з кінця XVII століття.

Кривошея І.І., доцент УДПУ.