Володимира Литвина катали на підводі

Голова Верховної Ради 52-річний Володимир Литвин побував на Святі рушника в селі Громи Уманського району. Із десяток майстринь регіону представили свої роботи минулої суботи в сільському Будинку культури.

— Литвина зустрічатимуть біля школи, — пояснює жінка в сірій пуховій хустці та зеленій куртці. — Потім учасники свята йтимуть до Будинку культури.

Хвилин за 20 на дорозі з’являється підвода. Місцевий житель Микола Бартко веде свого коня Орлика. На дерев’яному зеленому возі сидить спікер Володимир Литвин. Поруч — солістка місцевого ансамблю ”Громівчанка” Ганна Полянчук. Вона тримає Литвина під руку. Біля жінки примостилася сусідка Ганна Карпухова.

— Він, мабуть, уперше в житті на возі їде, — перешіптуються селяни.

Підвода зупиняється неподалік Будинку культури. До Литвина підходять кілька охоронців. Спікера зустрічають хлібом-сіллю школярі в українських костюмах. Дякують за візит та запрошують переглянути виставку.

У приміщенні на столах розкладені понад сто вишивок.

— Це хрестиком вишивали, а це перекидом, — показують вироби майстрині.

Увагу голови Верховної Ради привернув рушник 1908 року.

— Це поховальний рушник. Бачте, на ньому переважають темні тони, а також вишиті свічки та хрести. Можливо, вишили його на похорон чи траурну дату, — пояснюють йому.

Громівчанка Тетяна Гевеленко, 54 роки, розповідає, що вишивці навчалася в батьків.

— У мене мати й батько вишивали. Брали рушника — мати одну сторону вишивала, а батько другу. Я коло них і навчилася. Перший рушник вишила сину в армію. Як пішов, почала погано спати, тривожилася. Вишила рушника на щастя, щоб служба легкою була. Ніколи не продаю рушників, лише дарую.

Володимира Литвина запрошують подивитися святкове дійство ”Андріївські вечорниці”.

— Я сьогодні згадав дитинство, — каже спікер. — Колись на Андрія теж із хлопцями пустували. Бувало, сусідам ворота знімали. Але все було по-доброму.

Наталя Осіпенко з Умані подарувала голові Верховної Ради льняну сорочку. Він одразу приміряв подарунок.

— Вишивала її тиждень, — говорить майстриня. — Використовувала традиційні для нашої місцевості кольори: червоний та чорний. На вишивці є символи довголіття, благополуччя та достатку.

Схожа робота коштувала б майже 1000 грн.

— Розмір на око прикинула, — розповідає Наталя Осіпенко. — Розраховувала, що має десь бути 52 чи 54. Угадала.

Розважали гостей народний хор ”Громівчанка” та фольклорні колективи Умані. Частували пампушками та узваром.

Лілія КУШНІРЕНКО
http://gazeta.ua/