Невичерпна криниця мудрості, людяності і доброти

Іван Маркіянович Карасюк належить до покоління, яке з повним правом можна назвати легендарним. Голодомор 1932-1933 років, репресії 1937-го, Велика Вітчизняна війна, післявоєнна відбудова, перебудова 1985-го, труднощі перехідного періоду сьогодення - все лягло на плечі нині сивочолих ветеранів, що з’явилися на світ у далекому 1923 році.

Полтавщина – батьківщина видатного вченого і публіциста М.П.Драгоманова, філософа і поета Г.Сковороди, основоположника критичного реалізму М.В.Гоголя, першопрохідця української літератури І.П.Котляревського, проповідника духовної краси народу В.Г.Короленка, співця знедоленого народу Панаса Мирного, неповторний пісенний край. Саме тут, у селі Сари Гадяцького району (на батьківщині відомих професорів Харківського і Київського університетів братів Амвросія і Семена Метлинських), на березі річки Псьол, де провела кращі роки Леся Українка, у бідній селянській родині споконвічних хліборобів Маркіяна Яковича та Явдохи Ананіївни Карасюків народився син Іван. Тут серед чарівної полтавської природи, полів, луків і гаїв пройшло його трудове дитинство.

17-річним юнаком розпрощався він з юністю і з випускного балу, переступивши поріг рідної школи, опинився на фронті. Війна стала для нього школою мужності, зрілості, школою виживання, в якій загартувався і сформувався його характер. Івану Маркіяновичу судилося вижити у цій кривавій війні, бо з його ровесників повернулись додому живими лише 2-3 відсотки.

Природна обдарованість, виключна працелюбність і працездатність, самодисципліна і жадоба до знань, любов до землі, яку він увібрав з молоком матері, привели Івана Карасюка у 1947 році до стін Уманського сільськогосподарського інституту. Долаючи труднощі, надолужуючи прогаяне, наздоганяючи час, який змарнувала війна, вчорашній артилеріст настирливо оволодіває знаннями, вперто йде тернистим шляхом науки..

І дуже швидко Іван Маркіянович стає відмінником навчання. Заняття проходили у три зміни: зранку - навчання в аудиторіях, після обіду - разом зі своїми друзями-студентами він піднімав з руїн і попелу спалені німцями навчальні корпуси, гуртожитки та житлові будинки викладачів, ставив на ноги навчально-дослідне господарство, а ввечері допізна працював у читальному залі бібліотеки.

Закінчивши інститут з відзнакою, І.М.Карасюк працює дільничним агрономом Уманської МТС, завідувачем сільськогосподарським відділом і секретарем райкому партії у зоні цієї ж МТС. На цих посадах виявилися його особливі здібності до праці на землі, організаторський талант, схильність до наукових досліджень. Незабаром обдарований і працелюбний молодий спеціаліст вступає до аспірантури при кафедрі землеробства УСГІ і стає одним з найулюбленіших учнів професора С.С.Рубіна, під керівництвом якого займається вивченням різних способів обробітку грунту та удобрення сільськогосподарських культур. Успішний захист кандидатської, а через десять років – докторської дисертації був логічним завершенням цього етапу досліджень І.М.Карасюка.

Іван Маркіянович зумів успішно поєднати дослідницьку роботу з педагогічною і громадською діяльністю. Свій викладацький шлях він розпочав асистентом на кафедрі організації сільськогосподарських підприємств, а з 1961 року працює на кафедрі агрохімії та грунтознавства спочатку доцентом, потім професором, і з вересня 1979 року – завідувачем кафедри. Одинадцять років він був деканом факультету агрономії, протягом 16 років працював на посаді проректора інституту з навчально-виховної та наукової роботи.

Велику завантаженість на кафедрі, в деканаті, роботу проректора поєднував Іван Маркіянович з інтенсивними науковими дослідженнями і узагальнював їх результати у публікаціях. З-під його пера вийшло понад 400 наукових праць – підручники, монографії, довідники, посібники, каталоги, статті. Він є співавтором багатьох наукових розробок з технологій вирощування сільськогосподарських культур та автором підручників «Агрохімія», «Технологія виробництва сільськогосподарської продукції», «Довідник з удобрення сільськогосподарських культур» та ряду монографій з інтенсивних технологій вирощування зернових технічних культур.

Школа професора І.М.Карасюка – два доктори і одинадцять кандидатів наук, що працюють на науковій, виробничій і педагогічній ниві.

Іван Маркіянович – великий шанувальник і літописець історії нашого навчального закладу. У 1994 році вийшла з другу його монографія «Уманський сільськогосподарський інститут (1844 – 1994)», присвячена 150-річчю УСГІ. А не так давно побачили світ книги-нариси «Життя прожити – не поле перейти» - автобіографічна розповідь, в якій автор у художній формі розповідає про все, що довелося йому пережити за 80 років, з юних літ і до сьогодення; «Спогади ветеранів», «Ветеран спортивної слави Уманщини М.Г.Євстратов і його школа», які вийшли під його редакцією..

Життєвий шлях і науково-педагогічна діяльність Івана Маркіяновича – це зразок для наслідування, це приклад для молодого покоління, навчанню і вихованню яких він віддає свої знання, свій багатий досвід і батьківську любов.

В особистому житті він такий же відданий, вірний, турботливий. Через усе життя він проніс єдине світле кохання до своєї дружини Анни Іларіонівни., яка 53 роки була його вірним другом, помічником, берегинею родинного щастя. Разом вони виростили двох чудових дітей і діждалися онуків.

Нині доктор сільськогосподарських наук, заслужений працівник вищої школи, почесний грунтознавець Українського товариства грунтознавців і агрохіміків, довічний стипендіат Президента України, заслужений професор Уманського ДАУ, академік МААО, завідувач кафедри агрохімії і грунтознавства, голова ветеранської організації Уманського ДАУ І.М.Карасюк зустрічає своє 85-річчя від дня народження. Як і багато років поспіль, він поспішає вранці на кафедру, яку очолює майже тридцять років. Науковий потенціал і творчі можливості, невичерпна криниця людяності, доброти і простоти, педагогічний дар І.М.Карасюка визначають його місце серед людей і для людей.

Дві приємні події відбулися напередодні 85-річного ювілею І.М.Карасюка. В останні дні вересня до университету прибув аташе посольства Росії в Україні С.С.Ігнатенко, щоб вручити ювіляру заслужену нагороду – медаль до 300-річчя Санкт-Петербурга. Як відомо з біографії Івана Маркіяновича, дві нагороди за участь в обороні та прориві блокади легендарного міста на Неві він уже одержав раніше.

До численних почесних титулів і вчених звань Івана Маркіяновича додалась іще одна: він обраний академіком Міжнародної академії аграрної освіти.

Сердечно вітаємо новообраного академіка і бажаємо нових наукових звершень.

О.Здоровцов,
професор кафедри економіки УДАУ,
М.Замаховська, ст.викладач
Кафедри іноземних мов.
Університетські вісті.

Фото - Уманчанка