Молитва до Бога

Не так давно, перед выборами, на нашем сайте была статья о посещении нашего города кандидатом в депутаты В.М.Литвиным. И ярким запоминающим моментом на этой встрече стала Мария Федоровна Шандра, вынесшая из людских недр глас народа в "Молитве к Богу". Это было так неожиданно - говорила, как косой косила, как топором рубила, і ті прості сільські капці, в которых она вышла на сцену, дополняли и отсвечивали всю ту горькую правду, которую она несла людям.

Все это время я думала, как добраться до Марии Федоровны, чтобы записать полностью текст "Молитвы к Богу", как вдруг совершенно неожиданно по украинскому радио прозвучали магические слова - Шандра Мария Федоровна. Интуитивно почуяв, что сейчас прозвучит "Молитва к Богу", я лихорадочно искала, чем бы записать. И пока я нашла, несколько первых строк, конечно, пропустила, но остальное все привожу полностью:

[acidfree:6660]
...З краю села старенька хата,
Її не сплутаєш здаля,
Схилилась у Молитві мати
І тихо з Богом розмовля...

...Та я молюся не про себе,
І долю власну не кляну,
Переживу це лихоліття,
Як пережила й ту війну.
Ще крихта сил мені зосталось, -
Ще можу двір свій обійти,
Водиці витягти з криниці,
Вогонь у грубці розвести,
Ще маю я мішок пшениці,
Дві курки й півня у хліву,
Картоплі виростила трішки.
То може якось проживу!?
Дасть Бог, загляне ще держава
До наших дряхлих курників,
Уділить пенсії хоч трішки –
Придбаю солі, сірників.
А на колгоспному роздоллі
Нажну сухого бур’яну,
Топитиму стареньку пічку
І виглядатиму зиму.
Та ж я молюся не за себе, -
За тих, що в горі знемагають,
За тих убогих ветеранів,
Що ще й цього в житті не мають.
Коли ж відродимо ми, Боже,
Вкраїни ще недавню славу?
Коли ж нарешті ми припиним
Розтягувать свою державу?
Тужить не будем за минулим, -
Йому немає вороття.
Державу дай, щоби створила
Достойне всім людям життя.
Дай розум нашим депутатам,
Щоб помирились ліві й праві,
І щоб, нарешті, навели
Порядок в рідній нам державі.
Щоб їм колись та надоїли
Пусті безплідні балачки,
Щоб починали лікувати
Тяжкі, Вкраїни, болячки.
Щоб припинили колотнечу,
Та про народ свій більш старались,
Щоб не боролись за портфелі,
І в гетьмани усі не пхались.
Дай, Боже, гетьмана такого,
Щоб був для нас і батько й мати,
Щоб показав нам шлях до храму
І булаву умів тримати.
Дай, Боже, нашому народу
Надбати власного добра,
Щоб не чекали ми подачок
Панів великих з-за бугра.
Щоб багатіли наші люди
Своїми щедрими полями,
А наші діти не шукали
Своєї долі за морями.
Щоб всі навчатися могли,
Які бажання і таланти мають,
Не тільки ті, чиї батьки
Мішки з грошима обнімають,
Щоб Україна наша мила
Була щаслива і багата,
А люди щоб не забували,
Що благо є таке – зарплата.
Дай світло нам у кожну хату,
Держава ж нам не допоможе,
А свічок нам ледь вистачає,
Щоб помолитись тобі, Боже.
Хай згинуть, Боже, навіки -
Хвороби, бідність і нестатки,
Щоб наш народ не задушили
Страшні, обтяжливі податки,
Бо всі ж ми рівні перед Богом
В ділах і славних і безславних,
Чому ж тоді безбожно ділять
Нас на державних, недержавних.
Дай, Боже, нам позбутись разом
Насильства, хамства, і обману,
Безстидства, пошлості і зради,
Чим так частують нас з екрану.
Дай, Боже, розумом своїм
На Україні милій жити,
Щоб рідну землю берегти
І щедрий хліб на ній ростити.
Дай, Боже, нам діждатись днів,
Коли воскресне Україна,
Коли піднімуться з колін
Наука, школа, медицина,
Щоб нас не вчили за бугром,
Своїм питвом не напували,
Щоб пісня й мова українська
У ріднім краї панували.
Прости ж мене стару і грішну,
Що я тобі наговорила,
Бо дуже серце моє ниє
За нашу неньку-Україну.
Пошли ж нам, Боже, трішки щастя
І забери всі наші муки,
Пожити дай людським життям
Хоч дітям нашим і онукам.

Марія Федорівна стояла на сцені у старовинній Бачкуринській вишиванці та звичайних сільських капцях. Вона красномовно уособлювала теперішніх людей села – небагатих, але щирих душею.

[acidfree:6662]

І слухаючи цю промовисту Молитву про Україну, народний депутат від блоку Литвина Сергій Терещук, тоді ще кандидат, подарував Марії Федорівні величезний букет квітів і захоплено ойкнув – ой, я думаю, що це треба переписати і кожному депутату, що прийде в парламент, дати прочитати – нікого не залишить байдужим. Цікаво, чи пам’ятає зараз про цей намір Сергій Миколайович ? Та є надія, що, нарешті, депутати почнуть прислухатися до голосу народу, уособленням якого перед ними виступала Марія Федорівна Шандра з Бачкурина Монастирищенського району.

[acidfree:6665]
Еще в Умани после выступления Марию Федоровну окружили односельчане, которые с ней приехали. Они рассказали, что в селе у них есть хор, - они, и, в частности, Мария Федоровна - его участники. Вот только костюмы у них есть, а сапог украинских к этим костюмам нет. Поэтому Мария Федоровна - воевать-так воевать! на сцену и вышла в звичайних сільських капцях, что только подогрело ее славу.

Записала Молитву - Уманчанка.