Проща хасидів — благо чи проблема?

З 22 на 23 вересня в Умані, що на Черкащині, брацлавські хасиди зустрічали Новий рік.
Умань — це своєрідна Мекка для хасидів усього світу. Останнім часом тут створено великий історико-культурний центр, до якого входять 27 різних об’єктів, серед яких головною святинею є могила раббі Нахмана.

За своєю суттю хасид — це той, хто зробив раббі Нахмана духовним керівником у своєму житті. Взагалі хасиди вважають, що для єврейської історії раббі Нахман зробив те, чого не зробив до нього жоден цадик, — він залишив своїм послідовникам заповіт, в якому пообіцяв: коли закінчаться його дні і він покине цей світ, то буде завжди клопотати за кожного, хто прийде на його могилу, прочитає десять молитов та подасть милостиню. Незалежно від того, наскільки серйозні його гріхи, душа цадика зробить усе, щоб врятувати й очистити грішника, — «за пейси витягне його з пекла». Звідси стає зрозуміло, чому євреї усього світу у прагненні бути хорошими євреями намагаються відвідати Умань.

Водночас приїзд цілої армії іудеїв це ще й «головний біль» для усіх силових структур, адже зрозуміло — де багато людей, там багато проблем і ще — там, де є можливість заробити, безпека хвилює людей в останню чергу.

У дні, коли Умань «окуповує» навала паломників, вбраних в однакового покрою чорний одяг, ціни на оренду житла злітають до небес. Зазвичай приїжджі поселяються у найнятих в уманчан квартирах великими групами — приміром, до 30 осіб у двокімнатній квартирі. Господарі, намагаючись заробити якомога більше, усіляко збільшують кількість койко-місць, зчіпляючи поміж собою ліжка у чотири–п’ять ярусів. Нерідко хасиди, аби заощадити, «оселяються» по двоє–троє на одному ліжку, встановлюючи своєрідну чергу на сон. Тому часом кількість прочан в одній квартирі нагадує громадський транспорт в час «пік». Цього року велика кількість хасидів проживала у наметовому таборі, де було встановлено шість величезних наметів і створені необхідні побутові умови. При такому скупченні людей проблеми з безпекою виникають, як кажуть, на рівному місці.

Пожежних у першу чергу тривожить те, що серед численних ритуалів релігійних відправ хасидів чільне місце посідає вогонь. Свічки, свічки, свічки, свічки... на підвіконнях, на столах, в храмі і на підступах до нього, на могилі цадика Нахмана і поряд. А ще вогнища в імпровізованих наметових містечках... Взагалі дуже непросто за усім цим безладом доглядати, а коли настає «шаббат» (день напередодні «Рош-Ха-Шана»), вогняні відправи перетворюються на величезну проблему, адже цього дня хасид-паломник мусить жити лише духовним, тобто молитвою і не має права ні до чого матеріального навіть пальцем торкнутися, отож в разі загорання жоден із прочан не зробить найменшого руху, аби загасити вогонь.

Виходячи із цих реалій, кожного року на період прощі Головне управління МНС області відряджає в Умань значні сили саме для забезпечення безпеки громадян та здійснення протипожежного захисту місць розташування і релігійного поклоніння хасидів.

Ось і цього року в місті був створений оперативний штаб на чолі із заступником начальника Головного управління МНС України в Черкаській області Анатолієм Садовим, який забезпечував координовані дії між владою, представниками релігійних громад і силовими структурами.

На час прощі не лише Уманський районний відділ ГУ МНС працював у посиленому режимі. На допомогу колегам до Умані були відряджені співробітники з двох сусідніх районних підрозділів. Загалом на стаціонарних постах та у патрулях постійно знаходилися 20 співробітників із підрозділів Головного управління МНС України в області. У місцях найбільшого скупчення хасидів, на території наметового містечка та неподалік могили, чергували два пожежні автомобілі.

Робочий день рятувальників у період паломництва хасидів тривав 12 годин на добу. Система безпеки, побудована на багаторічному досвіді та відповідних розрахунках, виявилася водночас простою та ефективною.

Із самими прочанами постійно велась профілактична робота. На усіх будинках, що мали якесь відношення до паломників, були вивішені застережні плакати, а на дверях готелю та під’їздів — листівки, частина хасидів отримала пам’ятки. Аби усе це дало відповідний ефект, до їх підготовки та друку залучалися єврейські спеціалісти, а видавалася ця наочна агітація виключно на івриті.

"Антенна"