Про вдячність...
Submitted by umanchanka on Sat, 2018-05-26 17:51.
Как живешь, город?
Вечірнє сонце, дякую за день! Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт, і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть, за те, що вчора встигло одзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх. За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх, котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень. Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день, за цю потребу слова, як молитви.
За тих лісів просвітлений Едем і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт, і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть, за те, що вчора встигло одзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх. За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх, котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень. Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день, за цю потребу слова, як молитви.
Ліна Костенко
Фото - Лідія Акімова
Recent comments