69-а річниця визволення України від німецько-фашистських загарбників

Наша память

В ході Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років саме на території України відбулися ключові битви за визволення Європи від фашизму.
Після Сталінградської битви (листопад 1942 року – лютий 1943 року) хід війни докорінно змінився. Перші населені пункти України на східному Донбасі були звільнені в грудні 1942 року. Остаточне визволення українських земель почалося в ході Курської битви (5 липня – 23 серпня 1943 року). 23 серпня війська Степового фронту звільнили Харків. Протягом вересня-жовтня 1943 року тривала героїчна битва за Дніпро, уздовж якого німці намагалися створити неприступну лінію стратегічної оборони. Кульмінацією битви за Дніпро стало визволення Києва від гітлерівців.

У ході визволення України силами чотирьох Українських фронтів, які налічували понад 2,3 млн. осіб, протягом січня 1943 року – жовтня 1944 року було проведено серію блискучих наступальних операцій. Найважливішими з них були: Воронезько-Харківська (13 січня – 3 березня 1943 року), Донбаська (13 серпня – 22 вересня 1943 року), Чернігівсько-Полтавська (26 серпня – 30 вересня 1943 року), Корсунь-Шевченківська (24 грудня 1943 р. – 17 лютого 1944 року ) та Львівсько-Сандомирська (13 липня – 29 серпня 1944 року).
Завершила визволення України Карпатська операція, що розпочалася 9 вересня 1944 року. 27 жовтня 1944 року було звільнено Ужгород, 28 жовтня радянські війська вийшли на сучасний кордон нашої Держави.
В цей день традиційно вшановують пам’ять воїнів, які загинули в боях за визволення України, та населення, яке постраждало від дій фашистських окупантів.

За підрахунками істориків, у ході воєнних дій на території України загинуло близько трьох мільйонів радянських воїнів, понад два мільйони українців було вивезено для примусової праці до Німеччини під час окупації. На території республіки цілком чи частково було зруйновано понад 700 міст і 28 тисяч сіл, близько 10 мільйонів людей залишились без даху над головою, знищено понад 16 тисяч промислових підприємств.

В ході Великої Вітчизняної війни бойовими нагородами було відзначено близько 2,5 млн. воїнів - українців, серед яких славні імена жителів Уманщини, які своєю мужністю і безкорисною любов’ю до Батьківщини, усіма силами, інколи ціною власного життя, наближали день звільнення України від фашистської окупації.
Жителі Уманського району пишаються тим, що на їхній землі народився і став відомим у світі уславлений полководець Великої Вітчизняної війни, командуючий фронтами, двічі Герой Радянського Союзу, генерал-армії Іван Данилович Черняховський. У сузір’ї визначних синів і дочок Уманщини грандіозною є постать генерал-лейтенанта, начальника штабу армії Дерев’янка Кузьми Миколайовича, уродженця с.Косенівка, який за дорученням уряду приймав капітуляцію Японії. Золотими літерами в історії району вписані імена 10 Героїв Радянського Союзу, 1 Герой України.

З метою вшанування пам’яті тих, хто поклав життя на вівтар звільнення своєї Батьківщини від німецьких окупантів, залишившись під скромними обелісками, чи у братських могилах та, віддаючи данину синівської поваги тим, кому судилося повернутися живими до дому, делегація Уманського району, на чолі з очільником району Анатолієм Петренком, взяла участь у покладанні вінків та квітів до Обеліску Слави в м.Умань.

Між селищем Бабанка та селом Оксанина, Уманського району, встановлено пам'ятник воїнам 6- ї та 12 -ї армії, які героїчно загинули, обороняючи Уманщину, у роки Великої Вітчизняної війни.

Отож, представники районної влади, на чолі з головою райдержадміністрації Анатолієм Петренком, за участю керівника апарату райдержадміністрації Інни Миронової, голови районної ради Сергія Кулібаби, та його заступника Валентини Швець, начальників відділів, управлінь та структурних підрозділів райдержадміністрації, працівників районної ради, залучивши до участі в мітингу місцеву громаду селища Бабанка та села Оксанино, поклали квіти та вінки до пам'ятного знаку.

Звертаючись до учасників зібрання, очільник району спробував повернути присутніх у той далекий 1944, коли, під свист куль та гуркіт вибухів, після двох років семи місяців та дев’яти днів фашистського поневолення, у села району увірвалися такі довгоочікувані воїни – визволителі, в особі другої та п’ятої гвардійських танкових та 52 – ої загальновійськових армій, чий подвиг високо оцінила Батьківщина.
Згадав також Анатолій Іванович і Уманську Яму, і трагедію Гереженівського лісу, і попіл Острівця, і такий вистражданий День визволення нашого краю від німецьких поневолювачів.
З кожним днем все менше і менше залишається свідків тих страшних подій, тому представники районної влади тримають на постійному контролі питання щодо соціального захисту ветеранів Великої Вітчизняної війни, виконуючи соціальні ініціативи Президента України Віктора Федоровича Януковича.

Вшановуючи пам'ять тих, хто поліг визволяючи нашу землю від фашизму, згадуючи в серцях тих, хто залишився та був похований, як невідомий солдат та, хто став героями, чиї імена ввійшли золотими літерами в історію нашої держави, учасники мітингу схилили голови у хвилині жалоби та мовчання. Подібні мітинги в цей день пройшли в кожному населеному пункті Уманського району.

http://www.umanrda.gov.ua/view_information.php?id=2297