До 90-ї річниці Уманщини: НАШІ ЗЕМЛЯКИ – ГЕРОЇ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ

В історії Уманського краю є чимало людей, життєвий шлях яких примножив його славу. З їхніми іменами пов'язані стародавні часи і славна козаччина, становлення молодої Української республіки і сучасні непрості турботи. Та чи не найбільше прославилася наша земля іменами своїх земляків у роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років.

Наш край став ареною запеклих кровопролитних боїв як на початку війни, так і в період визволення від німецько-фашистських загарбників. Ціною свого життя, стражданнями полону воїни 6-ї і 12-ї армій Південно-Західного фронту зірвали у липні-серпні трагічного 1941 року плани гітлерівців, які хотіли блискавично захопити Київ та інші життєво важливі центри України.

20 з'єднанням і частинам на відзнаку їхніх перемог у боях за визволення Уманського краю було присвоєно звання «Уманських». 11 жителів району удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

З метою забезпечення достойного увічнення пам’яті загиблих воїнів - визволителів у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років, вшанування безсмертного подвигу ветеранів війни, їх мужності і звитяги, збереження та розвитку славних бойових традицій українського народу, посилення патріотичного виховання громадян України, збереження історичної правди, збереження гордості за воїнів - визволителів України від фашистської навали та формування загальнонаціональної єдності, за ініціативи голови Уманської райдержадміністрації Анатолія Петренка, в 2012 році було відкрито Алею Слави Героїв Радянського Союзу – наших видатних земляків.

Історію творять мільйони, але тільки одиниці стають народними героями. Вони залишаються нашими сучасниками, продовжують жити не лише у підручниках, переказах і легендах, мистецьких творах та монументах, але й у нашому сьогоденному житті.Ось чому завжди, в усі часи, люди звертають погляди до тих, хто творив справді великі справи, уособлював собою країну та її народ.

Вони для нас - вищі знаки, на яких карбується історія. І великий той народ, який народжує велетнів духу, думки та дії.

Наш народ вічно пам’ятатиме славетних героїв - визволителів України від німецько-фашистських загарбників, своїх синів та доньок, які віддали своє життя в ім’я майбутніх поколін.
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Черняховський Іван Данилович – уродженець села Оксанина, командуючий ІІІ Білоруським фронтом, генерал армії, двічі Герой Радянського Союзу.

Талант командира, відданість Батьківщині поставили Івана Даниловича в ряд видатних воєначальників, його стрімкий злет в 38 років до вершин військової майстерності не був випадковим. Він обумовлений всім його життям. Його поважали і цінували за строгість, виваженість і військові здібності, про які красномовно свідчить бойовий шлях, пройдений 60-ю армією під його командуванням. Серед імен командуючих, що згадувалися в наказах Верховного Головнокомандуючого, ім’я Черняховського було названо понад 30 разів. Перша відзнака – за визволення міста Воронежа. Далі Москва салютувала військам Черняховського за міста Глухів, Рильськ, за упішний вступ в північну частину України; потім були салюти за Конотоп, Бахмач, Ніжин, за столицю України – Київ, пізніше – Житомир, Шепетівку, Вітебськ, Мінськ, Вільнюс, за вихід до державного кордону і вступ першим в лігво фашизму – Східну Прусію – в жовтні 1944-го. Син України генерал Черняховський визволяв від фашистів Прибалтику, Росію, Білорусію, рідну йому Україну… Світла пам'ять в народі про нього жива!
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Зеленюк Йосип Павлович – уродженець села Кочержинці, 30 квітня 1945 року в бою на підступах до Берліну вогнем прямої наводки знищив 3 бронетранспортери, самохідну пушку, до 120 одиниць живої сили ворога… Залишившись наодинці біля гармати, протягом години відстрілювався, не даючи змоги ворогу захопити гармату.

Коли закінчилися всі патрони і нічим було відстрілюватися, він підірвав себе разом з дванадцятьма гітлерівцями протитанковою гарматою.

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Корчак Йосип Павлович – уродженець села Гродзеве, начальник штабу артилерійського полку, майор. 13 жовтня 1943 року, з переходом наших військ у наступ, оперативно організував переміщення бойових порядків полків, одночасно подавляючи вогневі точки ворога. Полк забезпечив швидке просування піхоти і перемогу над загарбниками. Проте в цьому бою Йосип Павлович був смертельно поранений…

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Левченко Дорофій Павлович – уродженець села Посухівка, командир роти, капітан. Першим на Черкащині заслужив звання Героя Радянського Союзу. За героїзм, проявлений у запеклому бою 29 липня 1938 року з японськими самураями, що порушили радянський кордон, і їх розгром, рота якою командував Дорофій Левченко, була удостоєна урядових нагород, а її командир – найвищої урядової відзнаки. Загинув у серпні 1941 року, обороняючи від фашистів Білоруську землю.

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Литвинюк Федір Григорович – уродженець села Рижавка, помічник командира взводу, старший сержант. 1-2 жовтня 1943 року відважний воїн при форсуванні Дніпра одним із перших переправився на його правий берег. Беручи з нього приклад, підрозділ під сильним ворожим вогнем у короткий строк завершив переправу. Коли під час однієї з атак був поранений командир взводу, Литвинюк прийняв на себе командування і відбив дві контратаки ворога. Проте сам був смертельно поранений.

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Лобода Тимофій Тимофійович – уродженець села Оксанина, помічник начальника штабу стрілецького полку з розвідки, полковник. При форсуванні Дніпра разом з групою сміливців першим здійснив переправу, проник у тил ворога, зчинивши там паніку, і вийшов на з’єднання з іншими військовими частинами, що громили фашистів. Йому були притаманні виключно особиста хоробрість і геройство.

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Пархоменко Никифор Михайлович – уродженець села Косенівка, командир відділення розвідки, гвардії старший лейтенант.

В жорстоких боях за визволення Вітебської області (Білорусія) група гвардії старшого лейтенанта Пархоменка Н.М. проникла в тил ворога, повідомила точні дані про ворожі укріплення на протилежному березі ріки Західна Двіна, що сприяло нанесенню нашою артилерією нищівного удару по ворогу і успішному форсуванню ріки радянськими військами

На останнє бойове завдання виходив відважний воїн в кінці 1944 року…

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Перевертнюк Охрім Климович – уродженець села Степківка, командир стрілецького взводу гвардії, старший лейтенант. В ніч на 26 січня 1945 року старший лейтенант Перевертнюк разом зі своїм взводом першим форсував ріку Одер в 400 км північніше міста Кебен. Під сильним вогнем ворога блискавичною атакою оволодів дотом і висотою на західному березі Одера, відбив три контратаки, своїм вогнем забезпечив переправу через Одер 3-ій стрілецькій дивізії. Взвод героя знищив 60 ворожих солдатів, 120 гармат ворога.

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Садовський Юрій Володимирович – уродженець села Кочержинці, начальник штабу артдивізіону, полковник.
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Тященко Гаврило Єлизарович – уродженець села Вільшана Слобідка, санітар морської піхоти, матрос. Учасник відважного десанту по визволенню міста Миколаєва. Дві доби тривав двобій моряків із ворогом. 18 ворожих атак відбили наші воїни, знищили майже 700 ворожих солдатів і офіцерів. В останньому бою фашистська куля обірвала життя відважного моряка-десантника.

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Герой України - славетний земляк Уманщини, уродженець села Кoсенівка – генерал-лейтенант, військовий дипломат періоду Другої світової війни Кузьма Миколайович Дерев’янко.

Історія так розсудила, що саме нашому земляку випала честь поставити крапку у Другій Світовій війні. Кузьма Миколайович Дерев’янко не має офіційного звання Героя Радянського Союзу, але його ім’я навічно виписано в історію. Наш прославлений земляк, легендарний українець, видатний військовий діяч став відомий всьому світові з моменту підписання 2 вересня 1945 року Акту про капітуляцію мілітаристської Японії.

За мужність і самовідданість, виявлені у роки Другої світової війни 1939-1945 років, визначені дипломатичні заслуги у повоєнному врегулюванні міждержавних відносин Президент України Віктор Ющенко підписав Указ від 7 травня 2007 року №387/2007 про присвоєння звання Герой України Кузьмі Миколайовичу Дерев’янку (1904-1954рр.) – генерал-лейтенанту (посмертно).

http://www.umanrda.gov.ua/view_information.php?id=2043

Читать @ShurikUman