До Дня Соборності та Свободи України

День Соборності та Свободи України – свято, що відзначається щороку 22 січня в день проголошення Акту возз'єднання Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році. Цей акт являє собою символ соборності України, тобто єдності і неподільності. Вже в незалежній Україні цю акцію було повторено. Офіційно в Україні День соборності та Свободи України відзначається з 1999 року.
Полум'яним українським патріотом був Тарас Григорович Шевченко. Його заклик - „свою Україну любіть” - вирвався з самого серця, як найзаповітніше слово. Україна у творчості Шевченка - це передусім волелюбний народ, героїчна визвольна боротьба, душевна краса поборників волі. Поет перший в українській літературі на весь голос сказав про велич, красу народної любові до Вітчизни, як символу волелюбності.

Патріотом нашого міста була людина воістину легендарна, в долі якої відбились всі віхи того тернистого шляху, яким довелось пройти українцям у ХХ-му столітті – це Суровцова Надія Віталіївна, яка в період існування УНР працювала інструктором Центральної Ради, діловодом у секретаріаті внутрішніх справ Центральної ради, а в часи Гетьманату – начальником дипломатичного відділу Міністерства закордонних справ, активна діячка, яка сприяла розвитку м. Умані. Вона знала особисто майже всіх видатних українських і багатьох світових діячів бурхливої епохи перших двох десятиліть XX століття. Прожила найдовше серед них життя. Стала, так би мовити, ланцюгом між ними і нині сущими поколіннями. До того ж і сама була яскравою особистістю, до якої тяглися старі й молоді.

З бурхливого виру життя України початку ХХ ст. Надію Суровцову вихоплює безпідставний арешт у листопаді 1927 року. Вона стала однією з перших жертв політичного терору, відбула декілька термінів ув'язнення, пройшла через кілька таборів. Але вона залишилася собою – небайдужою до людей, маючи органічну потреба віддавати себе іншим, ділитися своїми знаннями, своїм досвідом, інтерес до життя.
Незважаючи на всі труднощі, ця жінка не втратила своєї людяності, жадоби життя, не збожеволіла, не зламалась. Енергії, незважаючи на роки неволі, було багато. Це людина непересічна, наділена колосально життєвою силою, причетна до визначних історичних подій, людина, яка попри весь драматизм своєї долі, не пасивна жертва історії, а певною мірою її суб'єкт. Визнання і слава, як у нас прийнято, прийшли до неї після смерті.
Досвід попередніх років доводить, що волелюбний український народ здолає всі труднощі на шляху до свого становлення, наша країна стане могутньою незалежною Україною.

Благодарим "УМАНСЬКУ МІСЬКУ ВЛАДУ" за информацию
http://uman-rada.gov.ua