Уманській студії образотворчого мистецтва - 50!

Жити в гармонії з собою, з оточуючим світом – то є велика нагорода благословенної долі. А якщо цей дар помножений на талант бачити, відчувати, образно осмислювати красу, мудру довершеність світу природи і в той же час мати жагучу потребу все це передати молодому поколінню, то перед нами щаслива людина. Такою глибокою багатогранною особистістю був Корній Генріхович Мікіндо, який 1954 року започаткував на Уманщині першу студію образотворчого мистецтва при міському Будинку культури.
Ось вже 50 років наше місто славиться в мистецьких колах художньою школою, яку довгий час і очолював талановитий художник, досвідчений і знаючий педагог Корній Генріхович. Завдяки його наполегливій праці студія стала для багатьох дітей Умані першим кроком у світ українського мистецтва, а сам вчитель назавжди залишився не тільки першопрохідцем в творчій долі кожного, а й людиною, яка допомагала вирішити якійсь житейські, буденні проблеми. Він для дітлашні був другом, ровесником, терплячим батьком і мудрим дідусем, тому переконаний: « Все головне в людині твориться і відбувається в дитинстві. Саме тоді формується душа і світосприйняття».
З часом поняття «школа Мікіндо» увібрала в себе набагато ширший діапазон, ніж звичайна художня студія. Це поняття вийшло за часові та географічні кордони, адже колишні випускники – визначні митці, викладачі, члени спілок, дизайнери та архітектори і просто люди, яким мистецтво допомагає знайти себе і своє призначення у світі.
Літописний список студійців, що досягли творчих вершин, нескінченний. Їх імена відомі не тільки на території нашої держави, а й за її межами. Серед них члени Спілки художників України Г.Кліцар, Ж.Шевченко, А.Башкевич, С.Кочерган, один з найкращих графіків країни В.Евтушенко, досить відомі у вітчизняній мистецькій богемі дизайнери О.Шевчук та В.Добров. Унікальні архітектурні проекти члена Спілки архітекторів України М.Гершезона втілені в життя і прикрашають столичні вулиці.
Не можна не назвати майстрів своєї справи, які живуть і працюють в рідному місті. Одні проявили себе на педагогічній ниві, продовжуючи справу геніального педагога – В.Сирота, М.Школьнік, а Ю.Єгоров, В.Лісаченко та Г.Варламова знайшли себе в архітектурній сфері, і для душі, у вільний час, займаються живописом. Б.Яцюк, І.Моргай, Л.Довгань, В.Крижанівський, О.Головіна, Г.Лохова, О.Сирота та інші своєю творчістю, як художники, несуть землякам красу рідного міста, красу природи, періодично виставляючи свої картини на виставках в картинній галереї.
З багатьма «мекіндівцями» мені доводилось зустрічатися і спілкуватися. З якою щирістю, теплотою і вдячністю згадують вони свого вчителя, стверджуючи, що саме завдяки його педагогічному таланту, своєрідному психологічному та індивідуальному підходу, ними й були досягнуті творчі здобутки.
1978 року Корній Генріхович вийшов на пенсію, ним розпочата справа продовжила своє життя вже разом з його учнем Маратом Юхимовичем Школьніком – професійним художником, він уже на той час був учасником багатьох виставок в Україні.
…Піднімаючись сходами, заходжу в розчинені двері. Серед великої світлої кімнати, схиливши голівки над мольбертами, юне покоління намагається увіковічнити світ, який досяжний тільки їхній уяві. На столах і тумбах розставлені різноманітні експонати: геометричні фігури, скульптурки, глиняний посуд, сповнений фантазії природний матеріал і велика кількість жовтого листя, аромат якого літає в повітрі, зливаючись із запахом акварельної фарби – все це створює не тільки ліричний настрій, а й насичену малярську атмосферу.
Діти малюють натюрморт… Увагу привертають розвішані на стінах стенди з учнівськими роботами, деякі з них зовсім не відрізняються від професійних творів. На мить перехоплює подих…. Ось вона яка, художня студія-амфора, де зароджується професія художника, а вона «не залишає для своїх обранців вибору: щодня спостерігати, дивуватися, захоплюватися, переживати і… залишати іноді невловиме на полотні, адже кращого способу спинити час, ніж мистецтво, люди не вигадали… Як розповідає М.Ю.Школьнік: «Я хочу навчити їх відчувати, споглядати і мріяти, уявно торкнутися того єства, де бере початок мрія, бо уяві немає меж, як немає того місця, де б зупинився погляд, тобто, щоб вони бачили красу в усьому: в старезному покрученому дубові, легкості метелика, прозорості ріки, дощовій і похмурій осені, та сонячному літньому ранкові.»
В стінах художньої школи зросли мистецькі династії. Так, Юрій Єгоров (головний архітектор м.Умані) та його донька Ольга – колишні студійці, зараз пізнає художню мудрість син Олександр. Ганна Варламова (художниця, архітектор) та дочка Юля – теж випускниці цього закладу. Навчається в ізостудії Анатолій Красільніков, син уманського художника Євгена Красільнікова.
Від імені всіх уманчан хочеться привітати керівника студії образотворчого мистецтва М.Ю.Школьніка, його учнів, випускників, а також колишніх студійців, які пізнавали світ мистецтва разом з Корнієм Генріховичем Мікіндо, побажати творчих злетів, а головне, щоб всіх вас ніколи не полишала Муза мистецтва!

В.П.Коробань, молодший науковий співробітник художнього відділу краєзнавчого музею.

Представила на сайте - Уманчанка.
06.11.04.